Країни-члени РЄ розглядають питання про перегляд Європейської конвенції про транскордонне телебачення
Уже не перший рік у рамках Ради Європи в контексті розвитку медіасфери обговорюється питання доцільності перегляду Європейської конвенції про транскордонне телебачення. І на останньому – 12-му засіданні Керівного комітету РЄ з питань медіа та інформаційного суспільства (CDMSI), що відбулося 20 – 23 червня у Страсбурзі, в черговий раз порушувалося зазначене питання. Підтримку такій ініціативі висловили більшість країн-членів Ради Європи, в тому числі й Україна.
Зважаючи на швидкий розвиток аудіовізуального сектору, Конвенція вже є певною мірою застарілою, висловилися в опитуванні, проведеному Керівним комітетом, країни-члени РЄ. Тож необхідно, щоб вона відображала поточний технологічний та економічний розвиток в аудіовізуальній сфері.
Водночас питання внесення змін до Конвенції виявило необхідність її узгодження із Директивою Європейського Парламенту та Ради ЄС про аудіовізуальні медіапослуги, яка закріплює єдині для всіх країн-членів Європейського Союзу визначення понять в аудіовізуальній сфері і на більш сучасному рівні відповідає викликам щодо конвергентних медіа.
Даючи оцінку потребам змін до Європейської конвенції про транскордонне телебачення, Швейцарія оприлюднила думку про те, що перегляд Конвенції є важливим і для країн, які не є членами Європейського Союзу, щоб вони могли покладатися на загальну європейську регуляторну базу у сфері аудіовізуальних послуг. Її підтримали Австрія та Ісландія, говорячи про необхідність мати базовий набір правил надання аудіовізуальних медіапослуг у транскордонному контексті. Адже правові рамки документа охоплюють не лише ЄС, а широке коло держав-учасниць Ради Європи. Також повинен існувати механізм врегулювання спорів у конфліктних ситуаціях між державами-членами ЄС і країнами, що не є його членами, або державами, які не мають двосторонніх угод з Європейським Союзом.
Латвією зауважено, що Конвенція не охоплює платформи відеообміну, крім того, є різниця із Директивою у критеріях щодо юрисдикції, правил щодо комерційних повідомлень тощо. На думку Франції, необхідно знайти рішення проблем, з якими стикаються європейські медіарегулятори у роботі з аудіовізуальними органами тих сусідніх країн, які не дотримуються норм європейського медіаправа.
Між детальними вимогами Конвенції та Директиви існують певні розбіжності, які потребують узгодження. Наприклад, правила, що застосовуються в рамках Директиви стосовно захисту неповнолітніх (дітей та підлітків згідно з Конвенцією) вимагають більшої активності постачальників медіа послуг, щоб сповістити глядачів про потенційний ризик заподіювати шкоду. Також інакше діють обмеження щодо кількості та тривалості реклами, певні заборони спонсорства та загальні основні положення щодо вмісту програм. Найважливіша відмінність полягає в тому, що Конвенція не охоплює комунікаційні сервіси, що діють на індивідуальний запит.
Конвенція визнає, що країни-члени ЄС віддають перевагу законодавству ЄС. Відповідно до прецедентного права Європейського суду, держави-члени не можуть самостійно укладати міжнародні угоди, що охоплюють питання, які підпадають під компетенцію Співтовариства.
Пропозицію, щоб Конвенція охоплювала лише питання, не висвітлені Директивою про аудіовізуальні медіа послуги, висловив регулятор Валонії (Бельгія). Німеччина вважає, що Конвенція повинна мати можливість розвитку в контексті конвергенції медіа, тобто має бути зосереджена на загальних правилах, які технологічно максимально нейтральні і будуть найбільш надійними в майбутньому.
На цьому етапі розгляду змін до Конвенції Російська Федерація та Сполучене Королівство інформували про те, що вони утримаються від коментарів.
Нині в рамках CDMSI триває робота з розгляду питання щодо поновлення перегляду Конвенції. А поки делегати CDMSI закликали Комітет міністрів Ради Європи взяти участь у діалозі з Європейською Комісією для врегулювання протиріч.